Дошкільний навчальний заклад (ясла-садок)
"Зіронька" Узинської міської ради
«Грамота для дошкільнят середнього дошкільного віку»
Навчання грамоти – це важливий напрямок у роботі з дітьми. Актуально для організації навчання дошкільників грамоти – вибрати метод, який максимально повно враховує співвідношення усного та писемного мовлення, а саме звуків і букв.
Найбільше відповідає особливостям фонематичної та графічної систем української мови звуковий аналітико – синтетичний метод навчання дітей грамоти.
На початковому етапі навчання дітей грамоти за основу аналітичної та синтетичної роботи береться звук. Дитина має оволодіти вмінням виділяти його зі звукового компоненту слова.
Звуковий аналіз слів проводиться не як самоціль, а як засіб розвитку фонематичного слуху дітей, що веде до формування навичок граматичного письма.
Аналізувати слід слово не записане, а вимовлене. Дитина обов’язково повинна озвучити картинку, чи задане їй слово, тобто промовити його.
Діти п’ятого року життя мають особливі чуття і сприймання звукової сторони мови.
Основними освітніми завданнями є:
- Ознайомити з поняттям «слово»;
- Ознайомлювати зі звуковою будовою слів; вчити вмінню визначати перший і останній звуки у слові;
- Розрізняти на слух тверді, м’які приголосні та голосні звуки.
- Ознайомлювати з термінами «слово», «звук» без визначень, розуміти ці слова під час виконання вправ у мовних іграх.
Вчити складати речення, використовуючи наочний матеріал, називати слова в реченні.
Основний шлях досягнення мети – це гра. Граючись з дітьми знаходити звуки природи:
- В яких словах заховався «шелест листочків», «пісня комарика» і т.д.
- Визначати, який звук найчастіше зустрічається в названих словах;
- Придумувати слова з заданим звуком;
- Промовляти чистомовки, скоромовки.
Тільки граючись, діти зможуть осягнути звуковий аналіз слів.
Необхідно пам’ятати і наголошувати про те, що звуки ми чуємо й вимовляємо, а букви – бачимо й пишемо. Навчитися вимовляти один звук ізольовано.
Назви букв (ем, ес, ка…) дошкільнятам знати недоцільно.
Голосними чи приголосними, м’якими чи твердими, глухими чи дзвінкими можуть бути лише звуки. Буквами позначають звуки.
Пам’ятайте про це!
Дитина-лівша: 10 порад батькам
Педагоги нарешті визнали, що намагатися перевчити лівшу - заняття марне.
Але навіть з підтримкою педагогів лівшам іноді доводиться нелегко. Їх всього 10% від населення земної кулі, а весь світ пристосований для праворукої більшості. У Міжнародний день шульг Я - Батько підготував 10 порад, які допоможуть мамам і татам лівшів краще зрозуміти своїх маленьких геніїв.
Бути лівшею в сучасному світі легше і простіше, ніж раніше, а в якійсь мірі навіть почесно. Серед ліворуких людей багато геніїв сучасності, соціологічні дослідження повідомляють нам, що лівші більше заробляють, а самі лівші дійсно часто - дуже талановиті та неординарні особистості.
Чим же так відрізняються діти-правші від дітей-лівшів з точки зору психологічного розвитку?
У ліворуких може виникнути просторова плутанина, так як у них гірше розвинена просторова уява. Але, як і всім підростаючим малюкам, їм хочеться знати якомога більше. Саме тому лівші часто задають питання, фіксують увагу на одному і тому ж фільмі, казці, уривку тексту. Це не робить дитину-лівшу некмітливі. Просто малюкові доводиться вибудовувати у себе в голові логічні ланцюжки. Йому складніше докопатися до істини. Все тому, що за логіку відповідає ліва півкуля, яке у лівші розвинене менше.
У вихованні і навчанні дітей з ведучою лівою рукою теж є свої особливості. Експерти Я - Батька підготували 10 рекомендацій, які допоможуть зробити життя маленького лівші зручніше і простіше.
1. Нагадуйте про те, яка рука - права, а яка - ліва
Лівша погано розуміє, яка рука ліва, а яка права. Купуйте дитині яскравий браслет або годинник. Можете зробити якусь прикрасу разом з ним. Та рука, на якій браслет - ліва. Дитина швидко зможе зорієнтуватися при наявності такого нагадування.
2. Не загострюйте увагу на те, що дитина - лівша
Не варто загострювати увагу на тому, що дитина лівша. Малюк не повинен відчувати себе чужаком серед однолітків. Батькам варто постаратися діяти якомога непомітніше, допомагаючи дитині справлятися з труднощами. Наприклад, можна попросити вчителя посадити дитину зліва за партою, щоб йому не заважала права рука сусіда.
Слід звернути увагу на правильну організацію робочого місця. Світло і підручники повинні знаходитися з правого боку.
3. Привчайте використовувати обидві руки
З самого юного віку лівшу варто привчити до роботи обома руками. Це не означає, що потрібно забирати у лівої руки її провідну роль. Допоможе гра з м'ячем, гра на музичних інструментах. Всі ті захоплення, в яких задіяні обидві руки.
4. Не квапте маленького лівшу
Дитина-лівша завжди буде повільніше. Квапити, кричати, показувати своє невдоволення - марно. Швидше леворукий дитина не стане. Він почне нервувати, метушитися, панікувати. В результаті, дитина не зможе зосередитися на домашньому завданні.
5. Повторюйте і закріплюйте знання
Фахівцями доведено, що для лівшів дуже важлива систематизація знань. Тобто, якщо праворукий дитина може пропустити деякі нюанси, але освоїти тему уроку в цілому, то для лівші це неможливо. Кожен новий матеріал повинен засвоюватися поетапно, з повторенням і закріпленням.
6. Організуйте навчальний простір під лівшу
Слід звернути увагу на правильну організацію робочого місця. Світло і підручники повинні знаходитися з правого боку.
7. Навчайте дитину-лівшу за схемами і правилами
Ліворукому дитині завжди складніше аналізувати, тому пропонуйте в процесі навчання прості і зрозумілі схеми. Правила щодо вирішення завдань краще зробити схематичними, або взагалі скласти елементарну пам'ятку по етапах виконання завдання.
8. Повторюйте шкільний матеріал будинку
Найбільше проблем виникає у лівші в звичайній школі. Великий клас не завжди дозволяє знайти індивідуальний підхід до дитини. Батьки повинні бути готові до того, що більшу частину матеріалу доведеться заново пояснювати будинку.
9. Приділіть увагу листа
Дитина-лівші практично завжди складно навчитися писати. Школяр може не дописати рядок, писати дзеркально. Проблеми виникають і при копіюванні, переписуванні якогось тексту. При читанні ліворукі діти можуть почати робити це з середини пропозиції. Тому особливу увагу потрібно приділити виробленню звички читати і писати зліва-направо. Звертайте увагу дитини на те, що саме так робити правильно. Можна використовувати для допомоги картинки з сюжетами, звичайні ігрові кубики.
10. Використовуйте закладку при читанні
При навчанні читання або просто роботі з книгами, батьки повинні використовувати закладку або лінійку. Лівші дуже важко стежити за рядками в тексті і не губитися, що не перескакувати далі.
Діти і розлучення: психолог пояснює, як вберегти дитину від травм
На жаль, розлучення рідко бувають мирними та безболісними. Надто коли у війни дорослих стають втягнутими діти.
Від поведінки батьків у цей непростий період залежить, чи отримає дитина позитивний приклад стосунків між дорослими людьми та пошуку компромісів, чи понесе в собі хибні установки, що зважатимуть їй самій бути щасливою у сімейному житті, змусять боятися болю, свідком якого вона була.
Дитина, батьки якої вирішили більше не бути разом, не повинна приходити до висновку, що у розлучені є переможець, а є переможений, вважає психолог Ендрю Дж. Маршалл.
Він застерігає татусів і мам від поширених помилок, пише сайт Healthista.
Тримайте дитину в курсі
"У дітей є вуха, а стіни в вашому домі не звуконепроникні. Вам хотітиметься постаратися якомога менше гримати і волати одне на одного, але неможливо, щоби дитина не була в курсі того, що відбувається", - каже психолог.
Він радить, щоби про розлучення дитині батьки повідомили разом. Але не варто робити це в формі "великих зборів". Дитині буде легше задати питання, що її турбують, коли ви в цей час щось робитимете разом, будете пекти печиво тощо.
"Коли вони задають питання, будьте з ними якомога чеснішими та давайте якнайменше деталей. Якщо ви не знаєте, що буде далі, то цілком прийнятним буде сказати, що зараз ви не знаєте", - говорить Маршалл.
2
Кажіть дитині правду
Зокрема це стосується випадків, коли причина розлучення – інший чоловік або жінка. Причому бажано, щоби розказав дитині правду той із батьків, у чиєму житті з'явилася інша людина. А скривджена сторона – утрималася від звинувачень.
"Вам просто треба повідомити основні факти, що тато або мама розлюбили та зустріли когось іншого. Бо діти врешті взнають те самі – я вам обіцяю. Може бути, що вони вже знають. Нам хочеться думати, що діти глухі та німі, що вони знають лише те, що ми їм кажемо, але це не так. Я знаю багато випадків, де діти дізнавалися про роман (когось із батьків) і роками берегли цей секрет", - запевняє Маршалл.
Захистіть дитину від деталей
"У мене були клієнти, котрим їхні батьки розказували про венеричні захворювання, якими їх заразив інший із батьків. Ця інформація лишається назавжди, дітям не треба такого чути", - каже Маршалл.
Дізнайтеся, що для дитини означає ваше розлучення
Діти різного віку розуміють різне. Запитайте дитину що для неї означає розлучення, як переживали подібне її друзі. Так ви почнете розуміти, як виглядає розлучення з її точки зору, і які саме моменти – наприклад, те, що якийсь її друг після розлучення більше не бачив свого тата – дитину тривожить найбільше.
Не дозволяйте дитині стати вам мамою чи татом
Тобто дитина не повинна брати на себе тягар піклування про вас та ваші емоції. Запевніть її, що хоча ви й відчуваєте зараз гнів чи смуток, ви в змозі дати собі раду.
Пильнуйте та будьте готові надати дитині підтримку
Розлучення батьків – це переламний момент у житті дитини, й існує велика небезпека, що вона "зійде з рейок".
Наприклад, дівчинка, чий "позбавлений статі", звичний тато раптом перетворився на чоловіка, який ходить на побачення та займається сексом із іншими жінками – в неї ніби зненацька одібрали трамплін, із якого вона мала стрибнути у власне доросле життя. Нерідко таке дівча починає воювати з "суперницею" або боротися за батькову увагу, поринаючи у сексуальні пригоди раніше, ніж мало б.
Побудуйте нові, дружні відносини з екс-чоловіком/дружиною
Найкращу підтримку ви зможете забезпечити дітям, сформувавши хороший альянс із їхньому мамою чи татом. Дуже важливо зберегти хороші стосунки - навіть коли часом вам здаватиметься, що вам доводиться бути з партнером чемнішим, ніж він того заслуговує. І не можна говорити дитині погано одне про одного.
"Люди розлучаються, бо не можуть добре спілкуватися. Але насправді після розлучення вони мусять спілкуватися ще краще. Люди перестають розмовляти, бо їм надто боляче, потім вони розлучаються і думають, що це все вирішить, але ні. Тож продовжуйте говорити одне з одним і продовжуйте слухати. Якщо вважаєте, що розлучення – це просте рішення, ви будете дуже розчаровані", - каже Маршалл.
"Вам треба бути в змозі разом працювати над проектом вирощування ваших дітей, так, щоби ваші діти засвоїли, що мати розбіжності – нормально, і робити помилки – нормально. Ви припустилися помилки, коли одружилися, але ви її виправили, бо знайшли спосіб, як продовжувати співпрацювати як батьки та ростити ваших дітей у люблячому середовищі", - наголошує він.
Нагадаємо, одна розлучена пара започаткувала традицію: щороку вони роблять спільне фото з сином, щоби він знав - він для них на першому місці.
Методика проведення
спеціальних занять
по розвитку дрібної моторики.
Основні напрямки роботи на заняттях:
масаж кистей рук і пальців, використання різноманітних масажерів (масажні м’ячики, валики, “їжачки”, “малички”, насіння, крупи);
пальчикова гімнастика(театр на руці, тіньовий театр, ігри з пальцями);
робота з папером (складання, обривання, вирізування, викладання візерунків).
робота з олівцем (обведення , штрихування, розфарбовування, виконання графічних завдань, малювання);
ігри із дрібними предметами (кісточки, намистинки, камінчики, гудзики, скрепки, сірники, дрібні іграшки);
работа з трафаретами;
ігри з піском;
дидактичні ігри і завдання спрямовані на розвиток дрібної моторики: шнурівка, застібання і розстібання ґудзиків, замків;
зав’язування бантиків;
ігри з нитками (намотування клубків, викладанняü візерунків, вишивання, плетіння);
ігри в “сухому басейні”, наповненому м’ячиками різної величини або кольоровими кришками;
знаходження предметів;
відгадування предмета із закритими очима на скрепки, сірники, дрібні іграшки;
работа з трафаретами;
ігри з піском
Вимоги до проведення пальчикових ігор:
1. З метою підвищення ефективності впливу під час виконання різних вправ необхідно задіювати всі пальці руки.
2. З метою підвищення коефіцієнту корисної дії вправи мають бути об’єднані так, щоб чергувалося зжимання, розжимання та розслаблення кисті, використовувалися ізольовані рухи кожного пальця.
3. Подбір вправ з урахуванням вікових та індивідуальних особливостей дітей.
4. Наявність пізнавального змісту у текстах до вправ.
Ігри та вправи
для розвитку
дрібної моторики рук:
масаж кистей рук і пальців, використання різноманітних масажерів (масажні м’ячики, валики, “їжачки”, “малички”, насіння, крупи);
пальчикова гімнастика(театр на руці, тіньовий театр, ігри з пальцями);
робота з папером (складання, обривання, вирізування, викладання візерунків).
робота з олівцем (обведення , штрихування, розфарбовування, виконання графічних завдань, малювання);
ігри із дрібними предметами (кісточки, намистинки, камінчики, гудзики, скрепки, сірники, дрібні іграшки);
работа з трафаретами;
ігри з піском;
дидактичні ігри і завдання спрямовані на розвиток дрібної моторики: шнурівка, застібання і розстібання ґудзиків, замків;
зав’язування бантиків;
ігри з нитками (намотування клубків, викладанняü візерунків, вишивання, плетіння);
ігри в “сухому басейні”, наповненому м’ячиками різної величини або кольоровими кришками;
знаходження предметів;
відгадування предмета із закритими очима на скрепки, сірники, дрібні іграшки;
работа з трафаретами;
ігри з піском
1. З метою підвищення ефективності впливу під час виконання різних вправ необхідно задіювати всі пальці руки.
2. З метою підвищення коефіцієнту корисної дії вправи мають бути об’єднані так, щоб чергувалося зжимання, розжимання та розслаблення кисті, використовувалися ізольовані рухи кожного пальця.
3. Подбір вправ з урахуванням вікових та індивідуальних особливостей дітей.
4. Наявність пізнавального змісту у текстах до вправ.
Конспект
заняття з розвитку дрібної моторики рук для дітей
старшої групи
«Чарівний ліс»
Мета заняття: розвивати дрібну моторику рук, закріпити знання про тварин,
природні явища, розвивати логічне мислення.
Обладнання: шишка, роздруковані аркуші із завданням, гра «Знайди домівку»,
гра «Нагодуй тваринку», лісові горішки, таця, 2 тарілочки,
кульки з пластиліну.
Хід заняття
1. Організаційний момент (сюрприз)
2. Дидактична гра «Підбери до чобіток парасольку»
3. Пальчикова гімнастика:
Олівець в руках качаю,
Серед пальчиків кручу.
Неодмінно кожен пальчик
Будь слухняним я навчу…
4. Вправа «Обведи тваринку»
(розвиток дрібної моторики рук)
5. Настільна гра «Знайди домівку»
6. Настільна гра «Хто що їсть»
(розвиток дрібної моторики рук, мислення)
7. Вправа «Відшукай горішки»
(розвиток дрібної моторики рук)
8. Вправа «Дерево у сніжку»
9. Психогімнастика «Я- дерево»
(під музичний супровід)
Підготувала
Н. С. Черевата,
психолог ДНЗ
|
Музикотерапія в дитячому садочку і вдома |
Важко переоцінити вплив музики на людину. Це живе невичерпане джерело натхнення. Музика може надати насолоду, й одночасно може викликати сильне душевне переживання, збудити до роздумів, відкрити невідомий світ фантазій.
Невичерпні можливості музики впливати на внутрішній світ дитини особливо виділяють методику музикотерапії з ряду інших терапевтичних методик.
На сучасному етапі музична терапія далеко просунулася в дослідженні впливу музичного досвіду на розвиток особистості.
Багато досліджень довели, що музика посилює обмін речовин, посилює або зменшує м’язову енергію, змінює дихання, змінює кров’яний тиск, дає фізичну основу для емоцій. Дітям музикотерапія допомагає збагатити знання про навколишній світ, прищепити любов до музики, навчити слухати й розуміти, як і про що розповідає музика. Для того, щоб музикотерапія позитивно вплинула на розвиток і виховання малят, необхідно враховувати особливості дітей.
Методи музичної терапії можна розподілити на активну (експресивну) і пасивну (рецептивну). Музикотерапія як активна — це, коли діти активно проявляють себе в музиці, так і пасивна — коли дітям пропонують музику тільки слухати. Музикотерапія — це спеціалізована форма психотерапії, яка заснована на музиці. Музикотерапія ,як цілісне використання музики в якості основного та ведучого фактора дії на розвиток дитини включає такі напрями, як вокалотерапія (співи), музикотерапія в рухах (танці, музично-ритмічні ігри), музикування на музичних інструментах та інші.
Ритмічні ігри дуже подобаються дітям. Найпростіший спосіб організації гри — повтор дитиною рухів дорослого. Дорослий виступає ведучим у грі-імпровізації, а дитина одночасно і спостерігає за ним, і намагається копіювати його. Дорослим зовсім не обов’язково мати хореографічну підготовку для рухових імпровізацій. Основою для них послужить танцювальний досвід, що є в кожного, і звичайний вибір виразних рухів: кроки, стрибки, жести, міміка, рухи корпуса, пересування в просторі приміщення. Досить передати в рухах загальний характер музики, зв’язати пластику рухів із музичним звучанням.
На музичних заняттях діти знайомляться з музичними інструментами, пронизуються слуханням їхнього глибокого звучання. Поступово дитина вибирає той інструмент, який більше, ніж інші, хвилює її, збігається зі струнами її душі.
Особливість елементарного музикування в тому, що всі діти мають можливість проявити себе творчо. Діти стають творцями легко та із задоволенням, з радістю користуються можливістю не використовувати те, що існує, а вигадують самостійно.
Ставлення до музики в суспільстві трохи інакше, ніж раніше, музичне середовище заповнене естрадно-розважальною музикою, тому важливо підтримувати інтерес дітей до класичної і народної музики. За допомогою музичної психології ми намагаємося відродити в сім’ях традиції домашнього музикування. Цьому сприяє гра дітей на музичних інструментах разом із батьками вдома, а також підтримка їхнього захоплення батьками, завдяки чому стосунки в сім’ї стають теплішими й тіснішими.
Емоції впливають на всі психічні процеси: на відчуття, сприйняття, уяву, мислення, волю, пам’ять. Радісний, щасливий настрій дитини є основою її фізичного і психологічного здоров’я, доброзичливого ставлення до людей, навколишнього світу.
Дітям на заняттях із музикотерапії пропонується ігровий матеріал для розвитку тактильного сприйняття (м’які іграшки, ґумові іграшки за методикою М. Монтессорі). У віці від 1 року до 3 років у дітей починають проявлятися музичні здібності: емоційна чуйність, музичний слух, почуття ритму. На другому році життя діти можуть слухати невеликі музичні твори і не просто радіти, а й виражати свій емоційний стан — бадьорий, задерикуватий під час слухання пісні "Конячка” О. Тимчивої; спокійний, доброзичливий під час слухання пісні "Кішка” Ан. Александрова. У процесі формування музичного сприйняття стоїть завдання привчати дітей прислухатися до мелодії, слів пісні й упізнавати її під час повторного прослуховування.
Особливо важливою ланкою музикотерапії є формування музично-сенсорних здібностей у дітей дошкільного віку. Музичне переживання, власне кажучи, завжди є сенсорним, оскільки музика — і найпростіші співзвуччя, і складні образи — насамперед сприймається чуттєво. Тому сенсорні процеси є показниками цілісного сприйняття, розрізнення виразних почуттів, а також проявів, пов’язаних зі сприйняттям окремих властивостей музичних звуків, що особливо важливо для дітей дошкільного віку. В основі розвитку їхніх музично-сенсорних здібностей лежить вслухування, розрізнення, відтворення чотирьох основних властивостей звука — висоти, тривалості, тембру, сили. Розвиваючи музичний слух дитини, до програми з музикотерапії включені музично-дидактичні ігри з певним змістом і правилами. В основі їх лежать навчальні завдання, спрямовані на освоєння різних властивостей музичного звука.
Важливим елементом музикотерапії є виразне виконання музичного твору. Разом із тим під час роботи необхідні наочні прийоми, що залучають дитину до музики, — показ іграшки,розгляд ілюстрації. Дітям приємно слухати музику й дивитися на іграшку, про яку співається в пісні. Зорово сприйманий образ сприяє розумінню змісту виконуваної пісні, її запам’ятовуванню. Із цією метою застосовуються й персонажі лялькового театру, за допомогою яких інсценується зміст того або іншого твору.
Групова пасивна музикотерапія (прослуховування музики) проводиться два рази на тиждень, склад групи — 8-9 дітей. Музика допомагає змінювати настрій дітей, відволікає від розчарувань, зменшує тривожність.
У дитячому садку використовується прийом групової вокалотерапії. Співи — це важливий метод активної музикотерапії. Кожен ранок у дитячому садку розпочинається з ранкових музичних привітань. Під чарівні звуки музики дітей запрошують до спортивної зали на ранкову гімнастику. У дітей створюється позитивний настрій, діти ефективно спілкуються. Музичні привітання налаштовують дітей на добрий настрій та успіх протягом дня.
Вихователі та музичний керівник, добре знаючи дітей, їхні інтереси, індивідуальні особливості, прагнуть зробити кожен день перебування дітей у дитячому садочку радісним та змістовним. З метою формування оптимістичного і життєствердного світогляду дошкільнят, гармонізації їхнього внутрішнього світу, вміння радіти життю, в дитячому садку музичним керівником разом із вихователями за допомогою спеціально відібраної музики були розроблені сеанси практичної музикотерапії.
Сеанс "Доброго сну” — де зібрані колисанки у виконанні Віктора Непомнящего, Ірини Горбатюк, тріо "Либідь”, Лідії Михайленко, Ніни Матвієнко, Росави…
Слухаючи музику цього сеансу, діти швидко засинають, їм сняться гарні сни. Колисанка — це музика з повільним темпом і чітким ритмом. Гіперактивним дітям цей сеанс заспокоює нервову систему.
Сеанс "Доброти” — цей сеанс містить музичні композиції зі старих добрих мультфільмів, музично-літературні композиції за дитячими казками, де звучать голоси казкових персонажів, пісні: "Большой секрет для маленькой компании”, "Настоящий, верный друг”, "Если добрый ты”… Ці пісні й сьогодні зігрівають любов’ю дитячі душі, вчать добрим, чесним і миролюбним відносинам з тими, хто оточує.
Сеанс "Наші друзі” — відбірка пісень про наших маленьких друзів — тварин та комах: "В траве сидел кузнечик”, "Два веселых гуся”, "Песня овечек”, "Песенка Муренки”, "Лесной олень”… Пісні минулого й сучасності втілюють душевну гармонію, демонструють еталони доброго, чуйного ставлення до братів наших менших.
Сеанс "Усмішки”. Усмішка — це духовний дар, вона дає кожному наснагу і примножує духовні здобутки. В цьому сеансі зібрані веселі, яскраві, мажорні пісні. Ці пісні створюють позитивний настрій, надають відчуття радості, віру в добро.
Сеанс "Звуки природи” — так звана екологічна музика. Усі звуки, що існують у природі, чинять підсвідомий вплив на психіку людини. Благотворно впливає шум листя і спів птахів — діти розслабляються і зливаються з природою. Шум хвиль позитивно впливає на емоційний стан дитини.
Музикотерапія також сприяє активізації пізнавальної й розумової діяльності. Діти багато про що дізнаються, уважно слухаючи музику.
Але найголовніше — це "школа почуттів”, що формується завдяки особливій властивості музики — викликати співпереживання слухачів.
Отже, залучення дошколят до різних видів музичної діяльності з використанням прийомів та методів музикотерапії, сприяє успішному розвитку їхньої творчої активності. Застосування творчих завдань, ритмічних ігор, сеансів музикотерапії в дитячому садку та вдома стимулює процес внутрішнього самовдосконалення дитини, створює широкі можливості для повноцінного розкриття всіх її потенціалів та відкриває перед нею ще один шлях збагачення її музичного досвіду.
Старша медична сестра - Сукач Лариса Петрівна
Шановні батьки!
Звертаємось до вас з проханням слідкувати за реальним станом 
здоров’я дітей. Вживати профілактичні
засоби, порадившись з лікарем. У разі захворюваності дитини - вчасно звертатись до дільничного лікаря. З метою профілактики захворюваності дітей на гострі респіраторні захворювання та грип у
дошкільному навчальному закладі проводяться заходи:
· · Контроль за реальним станом здоров’я дітей.
· Контроль за виконанням режиму дня дошкільного навчального закладу.
· Контроль за якістю прибирання в приміщеннях закладу.
· Контроль за режимом провітрювання в групових приміщеннях.
· Щоденна ранкова гімнастика.
· Заняття з фізичної культури згідно розкладу занять.
· Дотримання рухового режиму – чергування рухливих та малорухливих ігор протягом дня.
· Дотримання послідовності під час одягання дітей на вулицю.
· Перебування дітей на свіжому повітрі з урахуванням погодних умов та одягу дітей.
· Вживання фітонцидів (цибуля, часник) .
ПРИМІРНЕ ДВОТИЖНЕВЕ МЕНЮ НА ЗИМОВО-ВЕСНЯНИЙ ПЕРІОД
І ДЕНЬ
|
СНІДАНОК |
сад |
ясла |
||
|
Салат із свіжих овочів |
60 гр |
50гр |
||
|
Каша гречана |
130 гр |
120гр |
||
|
Гуляш м’ясний |
30 гр |
20гр |
||
|
Чай |
180 гр |
150гр |
||
|
Бутерброд з вершковим маслом та твердим сиром |
40/10/20 гр |
30/10/15 |
||
|
ОБІД |
||||
|
Суп гороховий з м’ясом, грінками |
250/40/30гр |
200/20гр |
||
|
Вареники з м’ясом |
130/50гр |
120/30гр |
||
|
Компот із сухофруктів |
180гр |
150гр |
||
|
Хліб |
50гр |
40гр |
||
|
|
|
|
||
|
ПОЛУДЕНОК |
||||
|
Сік |
180гр |
150гр |
||
|
Печиво |
20гр |
15гр |
||
|
Фрукти |
70гр |
60гр |
||
ІІ ДЕНЬ
|
СНІДАНОК |
сад |
ясла |
||
|
Салат із бурячка і цибулі |
50 гр |
40гр |
||
|
Каша пшоняна |
130гр |
120гр |
||
|
Риба тушена з овочами |
120гр |
80гр |
||
|
Чай |
180гр |
150 |
||
|
Бутерброд з вершковим маслом |
40/10 |
30/5гр |
||
|
ОБІД |
||||
|
Борщ український з м’ясом, сметаною |
250/60гр |
200/40гр |
||
|
Панкейки з сметанним соусом |
130/15гр |
120/15гр |
||
|
Сік |
180гр |
150гр |
||
|
Хліб |
50гр |
40гр |
||
|
|
|
|
||
|
ПОЛУДЕНОК |
||||
|
Какао на цільному молоці |
180гр |
150гр |
||
|
Бутерброд з твердим сиром |
40/20гр |
30/15гр |
||
|
Фрукти |
60гр |
50гр |
||
ІІІ ДЕНЬ
|
СНІДАНОК |
сад |
ясла |
|
|
Овочеве рагу з м’ясом |
150/40 гр |
120/30гр |
|
|
Чай на молоці |
180гр |
150гр |
|
|
Бутерброд з твердим сиром |
40/20гр |
30/40гр |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
ОБІД |
|||
|
Солянка з ковбасою |
250/60гр |
200/40гр |
|
|
Сирники з сметанним соусом |
130/15гр |
120/10гр |
|
|
Компот із сухофруктів |
180гр |
150гр |
|
|
Хліб |
50гр |
40гр |
|
|
|
|
|
|
|
ПОЛУДЕНОК |
|||
|
Молоко |
180гр |
150гр |
|
|
Печиво |
20гр |
15гр |
|
|
фрукти |
60гр |
50гр |
|
ІV ДЕНЬ
|
СНІДАНОК |
сад |
ясла |
|
|
Молочна рисова каша |
250гр |
200гр |
|
|
Чай |
180гр |
150гр |
|
|
Бутерброд з вершковим маслом та твердим сиром |
40/10/20 |
30/10/15 |
|
|
Фрукти |
60гр |
50гр |
|
|
|
|
|
|
|
ОБІД |
|||
|
Суп степовий з м’ясом |
250/50гр |
200/40гр |
|
|
М’ясні зрази з зеленим горошком, яйцем |
70гр |
50гр |
|
|
Картопляне пюре |
130гр |
120гр |
|
|
Компот із сухофруктів |
180гр |
150гр |
|
|
|
|
|
|
|
ПОЛУДЕНОК |
|||
|
Чай на молоці |
180гр |
150гр |
|
|
Пиріжок з сиром |
50гр |
40гр |
|
|
|
|
|
|
V ДЕНЬ
|
СНІДАНОК |
сад |
ясла |
||
|
Ікра морквяно-бурячкова |
100гр |
80гр |
||
|
Омлет |
130гр |
120гр |
||
|
Чай на молоці |
180гр |
150гр |
||
|
Бутерброд з твердим сиром |
40/20гр |
30/15гр |
||
|
|
|
|
||
|
ОБІД |
||||
|
Розсольник з куркою, сметаною |
250/100гр |
200/80гр |
||
|
Суфле з риби |
120гр |
100гр |
||
|
Вермішель відварна |
130гр |
120гр |
||
|
Компот із сухофруктів |
180гр |
150гр |
||
|
Хліб |
70гр |
50гр |
||
|
ПОЛУДЕНОК |
||||
|
Молочна вівсяна каша |
250гр |
200гр |
||
|
Бутерброд з маслом |
40/10гр |
30/5гр |
||
|
|
|
|
||
VІ ДЕНЬ
|
СНІДАНОК |
сад |
ясла |
|
|
Салат із свіжих овочів |
50гр |
40гр |
|
|
Каша ячна |
130гр |
120гр |
|
|
Гуляш із м’яса |
40гр |
30гр |
|
|
Чай |
180гр |
150гр |
|
|
Бутерброд з твердим сиром |
40/20гр |
30/15гр |
|
|
ОБІД |
|||
|
Суп з кльоцками, м’ясом |
250/40гр |
200/30гр |
|
|
Тефтелі м’ясні з рисом в томатному соусі |
130/50гр |
120/40гр |
|
|
Компот із сухофруктів |
180гр |
150гр |
|
|
Хліб |
90гр |
60гр |
|
|
|
|
|
|
|
ПОЛУДЕНОК |
|||
|
Сік |
180гр |
150гр |
|
|
Кондитерські вироби |
20гр |
15гр |
|
|
Фрукти |
60гр |
40гр |
|
VІІ ДЕНЬ
|
СНІДАНОК |
сад |
ясла |
|
|
Салат «Зимовий» |
60гр |
50гр |
|
|
Яйце варене |
1шт |
1шт |
|
|
Чай на молоці |
180гр |
150гр |
|
|
Бутерброд з маслом |
40/10гр |
30/5гр |
|
|
|
|
|
|
|
ОБІД |
|||
|
Суп круп’яний з м’ясом |
250/50гр |
200/40гр |
|
|
Картопляні зрази з м’ясом |
130/50гр |
120/30гр |
|
|
Компот із сухофруктів |
180гр |
150гр |
|
|
Хліб |
70гр |
60гр |
|
|
|
|
|
|
|
ПОЛУДЕНОК |
|||
|
Какао на цільному молоці |
180гр |
150гр |
|
|
Кондитерські вироби |
20гр |
15гр |
|
|
|
|
|
|
VІІІ ДЕНЬ
|
СНІДАНОК |
сад |
ясла |
||
|
Салат із свіжих овочів |
60гр |
40гр |
||
|
Риба тушена |
120гр |
80гр |
||
|
Картопляне пюре |
130гр |
120гр |
||
|
Чай |
180гр |
150гр |
||
|
Бутерброд з твердим сиром |
40/20гр |
30/15гр |
||
|
ОБІД |
||||
|
Суп рисовий з м’ясними фрикадельками |
250/80гр |
200/60гр |
||
|
Сирно-манна запіканка з сметанним соусом |
130/15гр |
120/15гр |
||
|
Компот із сухофруктів |
180гр |
150гр |
||
|
Хліб |
50гр |
40гр |
||
|
|
|
|
||
|
ПОЛУДЕНОК |
||||
|
Молочна гречана каша |
250гр |
200гр |
||
|
Печиво |
20гр |
15гр |
||
|
|
|
|
||
ІХ ДЕНЬ
|
СНІДАНОК |
сад |
ясла |
|
|
Ікра бурячкова |
50гр |
40гр |
|
|
Бефстроганов з печінки |
60гр |
50гр |
|
|
Рисова каша |
130гр |
120гр |
|
|
Чай |
180гр |
150гр |
|
|
Булочка з твердим сиром |
40/20гр |
30/15гр |
|
|
ОБІД |
|||
|
Суп-уха |
250/70гр |
200/60гр |
|
|
Ліниві голубці в сметанно-томатному соусі |
150/50гр |
130/40гр |
|
|
Компот із сухофруктів |
180гр |
150гр |
|
|
Хліб |
90гр |
60гр |
|
|
|
|
|
|
|
ПОЛУДЕНОК |
|||
|
Молоко кип’яче |
180гр |
150гр |
|
|
Ватрушка |
50гр |
40гр |
|
|
|
|
|
|
Х ДЕНЬ
|
СНІДАНОК |
сад |
ясла |
|
|
Салат з квашеної капусти |
70гр |
60гр |
|
|
Вермішель відварна з твердим сиром |
140/15гр |
130/10гр |
|
|
Чай на молоці |
180гр |
150гр |
|
|
Бутерброд з вершковим маслом |
40/10гр |
30/5гр |
|
|
|
|
|
|
|
ОБІД |
|||
|
Капусняк з м’ясом, сметаною |
250/40гр |
200/30гр |
|
|
Котлета рибна |
100гр |
70гр |
|
|
Овочі тушені в сметанному соусі |
150гр |
130гр |
|
|
Компот із сухофруктів |
180гр |
150гр |
|
|
Хліб |
90гр |
60гр |
|
|
ПОЛУДЕНОК |
|||
|
Сік |
180гр |
150гр |
|
|
Печиво |
20гр |
15гр |
|
|
Фрукти |
60гр |
50гр |
|
М/С СТ.__________________Л.П.Сукач
ОБЕРЕЖНО - ГРИП!
Проблема гострих респіраторних вірусних захворювань і грипу - одна із самих актуальних у медицині. Спалахи грипу реєструються щорічно в осінньо-зимовий період і вражають до 15% населення Землі. Особливо страждають маленькі діти й люди старшої вікової групи. Грип є й економічною проблемою - на лікування грипу і його ускладнень щорічно у світі витрачається біля $14,6 млрд. Поширеність захворювання, кількість ускладнень, що виникли після перенесеного грипу, і кількість фатальних випадків не залежить від економічного стану держави.
Грип - важке вірусне інфекційне захворювання, що характеризується різким токсикозом, помірними катаральними явищами й залученням у запальний процес багатьох органів і систем організму (дихальної, серцево-судинної, нервової, шлунково-кишкового тракту). Це захворювання відрізняється високою контагіозністю, кожна людина хоча б раз у житті хворіла на грип. Хоча слід зазначити, що найнебезпечніше це захворювання для маленьких дітей і людей похилого віку.
Перші випадки грипоподібних захворювань були описані ще Гіппократом в 412 році до нашої ери. В 1580 році була зафіксована перша епідемія грипу, що забрала багато людських життів. Через 200 років вивченням природи грипу зайнялися англійські вчені. В 1931 році Річард Шоп відкрив вірус грипу - причину захворювання. В 1933 році Сміт, Ендрюс і Лейдлоу виділили з легких хом'ячків, заражених матеріалом від хворих грипом людей, вірус грипу А. Наступний вірус грипу - В відкрили в 1940 році Френсис і Мейджил. А в 1947 році Тейлор виділив новий варіант вірусу грипу -типу З. Подібно тайфунам, що приносять руйнування й забирають безліч людських життів, деяким вірусам грипу були дані власні імена: "Іспанка"( 1918-1920рр), "Азіатський грип" ( 1957-1958рр) і ін. 11 червня 2009 року Всесвітня організація охорони здоров'я (ВООЗ) офіційно повідомила про пандемію грипу A(H1N1), названого «Каліфорнія 04/2009».
Передбачається, що постійним місцем перебування вірусу грипу є екваторіальна зона. Саме звідси інфекція поширюється в осінньо-зимові місяці в Північну півкулю, а із травня по вересень - у Південну
. Грип - сезонне захворювання, його спалахи в холодну пору року пов'язані з особливостями нашого способу життя. Саме восени діти починають навчальний рік у школах, закінчується час літніх відпусток, виникає найбільша скупченість людей у закритих приміщеннях. З початком опалювального сезону повітря в місцях нашого проживання й роботи стає сухим і нерухливим, тому, що вікна закриті, щоб уникнути протягів. Ми самі створюємо умови, оптимальні для розмноження вірусу грипу.
Передача інфекції здійснюється повітряно-краплинним шляхом. Інфікована людина виділяє величезну кількість вірусу із крапельками слини й мокротиння. При диханні, розмові, чханні, кашлі віруси з оболонки верхніх дихальних шляхів можуть розлітатися на 3-5 метрів.
Другий шлях поширення збудника - контактно-побутовий. Зараження відбувається через предмети побуту, дитячі іграшки, білизну, посуд і т.д.
Джерелом інфекції є хвора грипом людина. Найбільшу небезпеку для навколишніх представляють хворі в інкубаційному періоді, при відсутності явних ознак хвороби у
перші 2 дні захворювання, коли виділяється найбільша кількість вірусів. Заразний період триває до 5 – 7 днів хвороби.
Грип типовий протікає із симптомами токсикозу й катаральних явищ із боку верхніх дихальних шляхів.
Інкубаційний період при грипі короткий — 1–3 дні. Захворювання розвивається бурхливо, гостро з появи ознобу й лихоманки до 38,5–40°C протягом першої доби. Під час лихоманки з'являється головний біль із локалізацією в лобно-скроневій області, біль в очних яблуках, суглобах і м'язах, слабість, зниження апетиту, аж до анорексії, може бути блювота. У дітей першого року життя на висоті лихоманки розвиваються судороги, у більше старших - порушення свідомості у вигляді марення, галюцинацій.
Шкіра бліда, у дітей раннього віку вона характеризуються «мраморністю». На щічках з'являється яскравий рум'янець. Може з'явитися біль у животі.
У більшості хворих з'являються слизово-серозні виділення з носа, що супроводжуються набряком слизуватої носа. З’являється біль при ковтанні, слизувата ротоглотки різко гіперемірована, характерні набряклість м'якого неба, дужок, малого язичка, мигдалин, задньої стінки глотки, рясна зернистість. Типовий розвиток трахеїту, що супроводжується сухим кашлем, з відчуттям болю за грудиною по ходу трахеї.
У переважної більшості людей в усьому світі хвороба протікає гладко, у середньоважкій формі без ускладнень при повному видужанні через тиждень навіть без медикаментозного лікування. Проте, важка форма перебігу хвороби характеризується швидко прогресуючою первинною вірусною геморагічною пневмонією або на 4-5 день розвиваються ускладнення, найчастіше у вигляді тієї ж пневмонії, тільки бактеріальної. Особливим проявом тяжкості варто вважати розвиток токсикозу з враженням центральної нервової системи, геморагічного синдрому у вигляді носових кровотеч, крововиливів на шкірі й слизовій, появи в сечі еритроцитів.
До групи підвищеного ризику для розвитку ускладнень входять вагітні жінки (особливо під час третього триместру вагітності), діти у віці до двох років, люди похилого віку, а також хворі хронічними захворюваннями (особливо дихальної системи).
Для запобігання ускладнень, а також для безпеки оточуючих при перших ознаках грипу хвора людина повинна залишатися вдома!
При звичному перебігу хвороби хворий повинен бути оглянутий лікарем у перші 3 дні захворювання, а дитина - в першу добу.
Варто негайно звернутися за медичною допомогою, якщо у хворого з'являються наступні симптоми: задишка або утруднене дихання, посиніння губ, нудота або блювота,
ознаки зневоднювання, судороги, сплутаність свідомості, а також, якщо температура дуже висока й не знижується при прийманні жарознижуючих засобів, або залишається підвищеною довше 4-5
днів.
На сьогодні існує велика кількість противірусних препаратів для лікування грипу, однак призначати їх повинен тільки лікар. Не можна займатися самолікуванням, а тим
більше призначати самостійно препарати дітям, тому що більшість із них мають вікові обмеження, а також цілий перелік протипоказань.
Головним принципом терапії грипу є найсуворіший постільний режим і вживання багато рідини для мінімізації симптоматики інтоксикації. Це можуть бути готові сольові розчини, чай з лимоном, морси, лужні мінеральні води. Дорослому необхідно випивати приблизно 2 літри рідини на добу, дитині - залежно від віку. У дитини раннього віку про достатність надходження в організм рідини може служити кількість сечовипускань. Дитина повинна мочитися кожні 3 години або частіше. Рідина повинна бути кімнатної температури.
Хворий повинен перебувати в окремій кімнаті при температурі в 20 градусів, повітря повинно бути зволоженим. Приміщення необхідно провітрювати не менше 2-х раз на добу, і щодня проводити вологе прибирання, що сприяє мінімізації вмісту вірусних речовин у навколишньому середовищі. Крім того, хворому потрібно виділити інший посуд, постільну білизну, гігієнічні засоби. Після вживання їжі посуд обов'язково потрібно кип'ятити, вірус грипу гине при температурі 75-100 градусів. Ті, хто доглядає за хворим, повинні носити марлеві пов'язки, щоб уникнути зараження. Але набагато важливіше, щоб маска була на хворій людині. Це допоможе запобігти розбризкуванню крапель слизу з вірусами грипу й зараженню навколишніх. Маску необхідно міняти кожні 2 години, обробляти кип'ятінням або гарячою праскою. Дієта, що рекомендується, повинна містити в собі легку їжу, часте пиття, виключити солоні й гострі продукти. Не можна годувати дитину насильно! Апетит повернеться разом зі зникненням симптомів хвороби.
При грипі підвищення температури тіла - це захисна реакція організму, тому, коли температура хворого не перевищує 38-38,5градусів давати жарознижуючі препарати не треба. Якщо ж необхідність застосування таких препаратів виникає, перевагу варто віддавати парацетамолу або ібупрофену, ацетамінофену. Забороняється застосування при грипі аспірину в дітей, тому що він може викликати синдром Рея - небезпечне для життя ускладнення.
Необхідно зволожувати слизисту оболонку носа, використовуючи при цьому фізіологічний розчин, розчин морської солі.
Найбільш ефективний спосіб профілактики грипу - це вакцинація. Оптимальним часом для проведення вакцинації проти грипу в Україні є осінній період - з вересня по листопад.
Це пояснюється наступним:
- Спалахи грипу в Північній півкулі виникають, як правило, в період між листопадом і березнем;
- Час вироблення протигрипозних антитіл займає біля 4-х тижнів;
- Високий титр антитіл, викликаний щепленням, тримається кілька місяців і починає падати через 6 місяців після вакцинації. Тому занадто завчасна вакцинація не рекомендується (титр антитіл може впасти до моменту початку епідемії).
Якщо з якихось причин вакцинація не була зроблена вчасно, то її можна зробити й після початку епідемії грипу. Широко поширена помилкова думка, що після початку епідемії вакцинація протипоказана. Це має відношення до живих протигрипозних вакцин. Інактивовані вакцини, якими в цей час проводиться вакцинація, рекомендуються до застосування протягом усього періоду підвищеної захворюваності.
Існує також ряд профілактичних заходів, що можуть значно знизити ймовірність захворювання грипом і застудою:
- Під час епідемії грипу – уникайте місць масового скупчення людей. Не наближайтеся до людини із симптомами простудного захворювання ближче, чим на 1-2 м.
- Носіть маску або респіратор, або як мінімум прикривайте рот і ніс хусткою при кашлі й чханні.
- Часто мийте руки з милом. Віруси грипу передаються прямим контактом. Інфікована людина чхає на руку, а потім доторкається до трубки телефону, клавіатурі й т.д. Мікроорганізми можуть жити кілька годин (а іноді й тижнів), тому легко попадають в організм іншої людини, що доторкається до цих предметів. Якщо немає можливості вимити руки, то протирайте їх вологими серветками на спирті.
- Віруси попадають у наш організм через очі, ніс або рот. Дотик брудними руками до цих частин тіла - основний спосіб зараження.
- Дихайте свіжим повітрям. Регулярне провітрювання приміщення є дуже важливим, адже при центральному опаленні слизові оболонки стають більше сухими, а внаслідок цього організм більше уразливий для вірусів грипу.
- Вживайте багату вітамінами їжу, їжте якнайбільше овочів та фруктів.
- Їжте молочно-кислі продукти. Під час досліджень було доведено, що щоденне вживання 1 чашки знежиреного йогурту знижує сприйнятливість до грипу на 25%. Дослідники вважають, що корисні бактерії кефіру, йогурту, кисляку можуть стимулювати вироблення імунною системою речовин, які перемагають хворобу.
- Не куріть. Згідно статистичним даним, курці більш часто хворіють на застуду й грипом, а також у них більш часто зустрічаються ускладнення. Навіть пасивне куріння помітно послабляє імунну систему.
- Обмежте вживання алкоголю. Зловживання алкоголем пригнічує імунну систему різними механізмами. Люди, що часто вживають спиртні напої, особливо схильні до ускладнень грипу.
- З появою перших симптомів грипу залишайтеся вдома й уникайте контактів з людьми
Навіть, якщо ви будете дотримуватися всіх згаданих вище стратегій, ризик занедужати грипом все-таки є. Але, дотримуючи правила профілактики, ви значно зменшуєте небезпеку розвитку грипу, або, як мінімум, його ускладнень у себе й своїх близьких.
Будьте здорові!
Дитина вдавилася
Це може трапитись, коли маленький предмет чи шматочок їжі застрягає у трахеї, спричиняючи напад кашлю. Важливо швидко видалити предмет, щоб дитина знову могла нормально дихати. Подавитися може будь-яка маленька дитина, оскільки все бере до рота.
НЕБЕЗПЕКА Негайно викликайте швидку допомогу, якщо:
• дитина перестала дихати;
• Ви не можете витягнути предмет з горла;
• задуха не минає після того, як Ви витягли цей предмет.
Допомога дитині
1. Дитина може самостійно викашляти предмет, що перешкоджає диханню. Заохочуйте її до цього, але не втратьте час. Якщо дитина все ще душиться, нахиліть її до переду й ударте п’ять разів між лопатками.
2. Огляньте її рот і, притискаючи пальцем язик, видаліть предмет, який побачите.
3. Якщо удари по спині не допомогли, то різко натискайте вгору-вниз кулаком у нижній частині грудини п’ять разів з частотою що 3 с. Перевірте ротову порожнину.
4. Якщо це не допоможе, то зробіть натискання на черевну порожнину. Покладіть кулак на її верхню частину нижче ребер, зверху утримуйте його іншою рукою. Різко натисніть п’ять разів. Перевірте ще раз рот.
5. Якщо такі натискання не допомогли, повторіть кроки 1-4 тричі. У разі неуспіху викликайте швидку допомогу, але продовжуйте цей цикл.
Задуха
Все, що лежить на обличчі дитини, може блокувати її рот і ніс, заважати диханню.
Що я можу зробити?
1. Підніміть дитину або заберіть те, чим вкрите її лице.
2. Перевірте, чи вона притомна і дихає.
Негайно викличте швидку допомогу, якщо дитина:
• знепритомніє;
• перестане дихати хоча б кілька секунд;
• у неї з’являться нові симптоми.
Якщо дитина не дихає,то негайно зробіть штучне дихання і попросіть кого-небудь викликати швидку допомогу.
Якщо ж дихає, але непритомна, то покладіть її у безпечну позицію і викличте швидку допомогу. Якщо дитина притомна,то заспокойте її і влаштуйте зручно.
Опіки
Маленький поверхневий опік - почервоніння шкіри до 2-3 см - можна безпечно вилікувати вдома. Опік, що займає більшу ділянку шкіри, - серйозний і небезпечний для дитини, оскільки ушкоджена ділянка втратила рідину, й легко інфікується.
Надавши першу допомогу, якнайшвидше доставте дитину в лікарню, якщо:
• опік вкриває ділянку понад 2-3 см;
• опік спричинений електричним шоком.
Легкі опіки
1. Негайно охолодіть опік, підставивши його під слабкий тиск холодної води, доки не зменшиться біль. Це допоможе запобігти утворенню пухирців.
2. Якщо виникне пухирець, то покладіть на нього чисту гладку тканину і прикріпіть лейкопластирем або хірургічною стрічкою. Не проколюйте пухирець, він захищає ушкоджену шкіру, доки росте нова. Не змазуйте опіки кремом чи лосьйоном.
Складні опіки
1. Щоб припинити процес і зменшити біль, негайно охолодіть опік холодною водою впродовж 10 хв перш ніж зніматимете одяг, що приклеївся до опікової ділянки. Не занурюйте малих дітей у холодну воду, бо це може зумовити гіпотермію.
2. після охолодження видаліть одяг з ділянки опіку і, якщо болі тривають, знову охолодіть. Розріжте одяг, що обмежує ділянку опіку, до появи набряку. Не торкайтесь опіку і не проколюйте будь-які пухирці.
3. Вкрийте опік чистою гладкою пов’язкою (наприклад, наволочкою) для захисту від інфекції (однак не одягом). Не змазуйте лосьйоном, маззю чи жиром. Переконайтесь, що дитина тепла, щоб запобігти переохолодженню. Не давайте нічого їсти і пити, перевірте чи наявні ознаки шоку.
Палаючий одяг
1. Зупиніть рух дитини, щоб не збільшувалося полум’я. Покладіть її на землю, щоб уникнути опалення обличчя і дихальних шляхів.
2. Обгорніть дитину одягом або ковдрою, яка не займається, щоб зменшити полум’я.
3. Покотіть дитину по землі, це допоможе загасити вогонь.
4. Якщо доступна вода, вилийте якнайбільше на опікову ділянку і занурте дитину у воду або вогнегасну рідину.
Не дозволяйте дитині бігати у паніці, бо рух посилює полум’я
Отруєння
Діти зазвичай цікаві, тому треба зберігати отруєні речовини замкненими у недосяжному місці.
Отруєння - найчастіші нещасні випадки.
Симптоми Вони залежать від отрути, яку проковтнула дитина.
Ви можете виявити такі симптоми:
• біль у шлунку;
• блювання;
• симптоми шоку;
• конвульсії;
• сонливість;
• непритомність;
• опіки або зміна кольору шкіри навколо рота, якщо дитина проковтнула отруту;
• отрута або порожній контейнер поряд.
Що я можу зробити?
1. Якщо дитина втратила свідомість, то перевірте її дихання.
2. Якщо бачите опіки навколо дитячого рота або маєте якісь інші підстави підозрювати, що дитина проковтнула хімічну речовину, то помийте водою шкіру і губи. Якщо вона притомна, то дайте попити трішки води чи молока.
3. Спробуйте визначити, що вона з’їла, скільки і коли. Повідомте про це лікаря, якщо можливо, дайте зразок отрути в порожній контейнер, у якому вона була.
4. Якщо дитина блює, дайте зразок блювання лікареві. Не намагайтесь змусити дитину блювати.
Негайно викличте швидку допомогу, якщо думаєте, що дитина проковтнула щось отруйне.
Якщо дитина не дихає,то негайно почніть штучне дихання, однак спершу витріть її обличчя або покладіть на рот хустинку і вдихайте через неї, щоб запобігти потраплянню отрути до Вас.
Якщо вона дихає,покладіть її у безпечне положення.
Кровотечі
Ознаки артеріальної кровотечі
Перше, що необхідно встановити при кровотечах, які кровоносні судини пошкоджені - вени, артерії, капіляри. Саме від цього залежатиме перша допомога.
При пошкодженні артерії кров має яскраво-червоний колір і фонтанує з рани. Враховуючи, що артеріальна кров надходить від серця до периферії, кровотеча можна зупинити, перетискаючи ушкоджену судину вище місця пошкодження. Перетиснути артерію можна, лише притиснувши її до кістки.
Якщо кровотеча відбувається з рани середньої та нижньої третини плеча, передпліччя і кисті, притискають плечову артерію, якщо кровотеча з ран в області плечового суглоба, пахвовій, підключичної області, притискають підключичну або сонну артерію.
Якщо джерело кровотечі на нижніх кінцівках, притискають стегнову артерію. Допомога при артеріальних кровотечах
Пальцеве притиснення.
Для екстреної зупинки кровотечі необхідно притиснути артерію до кістки пальцями або, якщо це стегнова артерія, - кулаком. Проте довго утримувати пальці з таким зусиллям Вам не вдасться, тому поки Ви утримуєте артерію пальцями, комусь треба терміново знайти гумовий артеріальний джгут, марлеві серветки і вату.
Накладення артеріального джгута. На місці пальцевого притиснення необхідно накласти кілька турів артеріального джгута, підклавши під нього марлеві серветки і вату. Про правильне накладення джгута свідчить припинення кровотечі з рани (після першого ж туру затягнутого джгута) і відсутність пульсації нижче місця накладення джгута. Слабко накладений джгут тільки посилить кровотеча.
Якщо Ви притискаєте джгутом сонну артерію, обов'язково підкладіть під джгут неразмотанний бинт, щоб не перетиснути трахею і не задушити свого пацієнта.
Джгут може бути накладено не більше, ніж на 2 год влітку і на 1 год взимку, тому під джгут необхідно вкласти записку, де буде вказано час накладення джгута. Після цього пацієнта слід негайно госпіталізувати, причому та частина тіла, де накладено джгут, не повинна бути закрита одягом. Спосіб форсованого згинання кінцівки використовується, якщо артеріальна кровотеча не супроводжується переломами кінцівки. При кровотечі з кисті та передпліччя з внутрішньої сторони суглоба підкладають бинт, руку згинають до відмови в ліктьовому суглобі і фіксують її за допомогою бинта в такому положенні до плеча.
При кровотечі з ран плеча і пахвовій області руку до відмови заводять за спину і згинають у ліктьовому суглобі. Кінцівка фіксують за допомогою бинта. При кровотечі з нижньої кінцівки бинт підкладають під коліно, згинають ногу в коліні до відмови і фіксують її до стегна.
При кровотечі з стегна ногу згинають і в колінному, і стегновому суглобах. В область паху при цьому підкладають великий і тугий клубок з вати або одягу.
Ознаки венозного кровотечі
Якщо кров темно-червоного кольору і поступає з рани повільної або слабко пульсуючою в такт диханню струменем, у Вашого пацієнта венозна кровотеча.
Кровотеча з великих вен (стегнової, підключичної, яремної) становить небезпеку для життя хворого як внаслідок швидкої крововтрати, так і можливості повітряної емболії. Крім випадків травматичного пошкодження вен венозна кровотеча можливо при розриві кровоносних судин в слизовій оболонці носа або варикозних вен нижніх кінцівок.
Носові кровотечі, обумовлені прийняттям аспірину, підвищенням артеріального тиску, можуть не припинятися тривалий час і вимагають госпіталізації хворого.
Перша допомога при будь-яких венозних кровотечах передбачає накладення пов'язки, що давить, холод і високе становище.
Допомога при венозних кровотечах
Накладення пов'язки, що давить і вплив холодом. Давить накладається нижче рани, оскільки венозна кров піднімається від периферичних судин до серця. Така пов'язка, що давить складається з декількох стерильних марлевих серветок чи неразмотанного бинта, на які накладають джгут або еластичний бинт. Про правильність накладення венозного джгута свідчить зупинка кровотечі, але збереження пульсації нижче місця притиснення. Зверху бинта в проекції до джерела кровотечі добре накласти міхур з льодом або грілку, наповнену холодною водою. Не забувайте, що через 30-40 хв холод необхідно прибрати на 10 хв, щоб відновити загальний кровотік в цій області. Якщо кровотеча відбувається з кінцівки, їй слід надати високе становище.
При носовій кровотечі крило носа притискають до його перегородці, добре попередньо ввести в носовий хід грудочку вати, змочений 3% перекисом водню. На область перенісся або потилиці прикладають холод на 3-4 хв з перервами в 3-4 хв до припинення кровотечі. Голову закидати не треба, тому що кров буде стікати по задній стінці глотки.
Ознаки капілярної кровотечі
Повільне закінчення крові з усієї поверхні рани - показник капілярної кровотечі. При всій удаваній безневинність такий рани, зупинка такого кровотечі представляє великі труднощі, якщо хворий страждає поганий згортанням крові (гемофілію).
Допомога при капілярних кровотечах
Накладення пов'язки, що давить.
Якщо у Вашій аптечці є гемостатична губка, її слід накласти на рану, після чого зробити давить. Якщо такий губки немає, то на рану накладають декілька шарів марлевих серветок, які фіксують гнітючої пов'язкою. У будь-якому випадку, якщо рана знаходиться на кінцівки, їй слід надати високе положення й забезпечити спокій і холод (пузир з льодом). Непритомність
Причини непритомності
Раптова короткочасна втрата свідомості (непритомність) може настати від різних причин. В основі непритомності лежить кисневе голодування мозку. Воно може викликатися спазмом судин головного мозку (переляк, сильний біль), недостатнім вмістом кисню у вдихуваному повітрі (задушливе приміщення), різким зниженням тиску (при прийомі гіпотензивних препаратів, гангліоблокаторів, при різкому вставанні). Але крім короткочасних функціональних судинних порушень непритомність може бути наслідком серйозних внутрішніх пошкоджень або хвороб, наприклад внутрішньої кровотечі, порушення ритму серця зі схильністю до брадикардії. Непритомність можуть бути і проявом епілепсії. Втрати свідомості часто передують напади нудоти, слабкості, нудоти. Хворий падає або повільно опускається на землю. Обличчя в нього блідне, зіниці стають вузькими, однак реакція на світло зберігається жива (при піднесенні джерела світла до очей зіниці звужуються).
Артеріальний тиск знижений, пульс слабкого наповнення. У горизонтальному положенні хворого непритомність, як правило, швидко припиняється, повертається свідомість, щоки рожевіють, хворий робить глибокий вдих і відкриває очі. Але не слід заспокоюватися при закінченні непритомності, необхідно уточнити причину виникнення цього стану.
Допомога при непритомності
Якщо є можливість, укладіть хворого на спину, піднявши його ноги. Якщо покласти хворого неможливо (на вулиці, в транспорті), посадіть його і попросіть опустити голову нижче колін або до рівня колін. Всі утрудняють частини одягу треба розстебнути і забезпечити приплив свіжого повітря. Розітріть або обприскати холодною водою шкіру обличчя, шиї. Піднесіть до носа хворого ватку з нашатирним спиртом, потріть їй віскі. Введіть підшкірно 1 мл 10% розчину кофеїну і 2 мл кордіаміну. Часто буває так, що після непритомності людина ніяковіє увагою великої кількості людей і відмовляється від подальшої допомоги. Вам слід наполягти на тому, щоб хворий не залишився без супроводу найближчим часом, тому що непритомність може повторитися. При підозрі на органічну причину непритомності необхідна госпіталізація і проведення обстеження хворого. Відмороження Форми і ступінь відмороження
При відмороженні тканини пошкоджуються холодом - тривалий спазм судин з наступними тромбозами веде до трофічних і некротичним порушень в тканинах. Відмороження виникає при температурі навколишнього середовища нижче 0 ° С. Найбільш часто відбувається відмороження пальців, дещо рідше - вух, носа, щік, стоп. Поразка виникає тим швидше, чим більше вологість повітря і нижче температура. У стані алкогольного сп'яніння відмороження виникає частіше. Крім того, воно супроводжується загальним переохолодженням організму. Це пояснюється стійким розширенням судин під дією алкоголю і швидкою віддачею тепла. При важкому відмороженні та охолодженні організму можливі задишка, тахікардія, падіння артеріального тиску. У початковому періоді відмороження шкіра пошкодженої ділянки бліда, холодна, нечутлива.
Потерпілий відчуває оніміння.
У міру зігрівання з'являється сильний біль і розвиваються видимі пошкодження тканин, в залежності від ступеня відмороження:
I ступінь - шкіра синюшна, з багряним відтінком;
II ступінь - шкірні пухирі, наповнені прозорою рідиною;
III ступінь - шкіра синьо-червона, з'являється набряк, пузирі наповнюються кров'янистої рідиною, розвивається некроз шкіри;
IV ступінь - омертвіння шкіри і підлеглих тканин на всю глибину, аж до кісток, через тиждень - волога або суха гангрена.
Допомога при відмороженнях
Перш за все, треба зігріти відморожену область. Конкретні способи залежать від обстановки. Постраждалого доставте в приміщення. Якщо у Вас є можливість, то відігрійте відморожену область у ванні з водою, температуру якої поступово підвищуйте від 36 до 40 ° С протягом 15 хв. Одночасно масажуйте кінцівку від периферії до центру. Через 30 хв шкіру насухо витріть і обробіть спиртом, накладіть сухі стерильні пов'язки з товстим шаром вати зовні.
При відмороженні особи і вушних раковин розітріть їх чистою рукою або м'якою тканиною до порозовенія, обробіть спиртом і вазеліновим маслом. Не можна для розтирання користуватися снігом. Він викличе пошкодження поверхневого шару шкіри. Поряд з місцевими заходами необхідно зігріти пацієнта, напоївши його гарячим чаєм і укутавши ковдрою. Якщо відмороження супроводжується появою міхурів і некрозом, обов'язково госпіталізують пацієнта.
Електротравма
Ознаки впливу електричного струму
Електричний струм надає місцеве і загальний вплив. Місцево в зоні дії струму виникає опік без навколишнього почервоніння і больових відчуттів. Загальна реакція в легенях випадках виражається в переляку, порушення або загальмованості, серцебитті, аритмії. При важкій електротравми порушуються функції мозку, серця, дихання, аж до їхнього припинення і смерті.
Допомога при ураженні електричним струмом
Перш за все, звільніть постраждалого від джерела струму - відіпхніть від потерпілого електричний провід за допомогою дерев'яної палиці сухий (ручка швабри, качалка), гумового килимка або інших ізолюючих матеріалів.
Пам'ятайте про заходи власної безпеки! Якщо серцебиття збережено, а дихання відсутнє - розпочинайте штучну вентиляцію легень (рот в рот або рот в ніс).
При відсутності серцебиття - починайте непрямий масаж серця в поєднанні зі штучною вентиляцією легенів (2 вдиху на 15 поштовхів). Як правило, запустити серце можна, завдавши сильного удару в середину грудини і продовживши зовнішній масаж серця (див. Перша допомога при раптовій смерті). Показником правильного масажу серця будуть пульсові поштовхи на сонній артерії, звуження зіниць і поява самостійного дихання. Після появи серцебиття і дихання потерпілого треба терміново госпіталізувати. Судоми Епілептичний статус Серед численних проявів епілепсії невідкладних заходів вимагають тільки епілептичний припадок і судоми. Епілептичний припадок може виникати або раптово, або після провісників. Це можуть бути різноманітні порушення сприйняття (зорові, звукові, нюхові відчуття), серцебиття, кишкова перистальтика, мовні і психічні провісники і т.д. Для кожного хворого вони індивідуальні, але постійні. Причинами, що викликають епілептичні напади, можуть бути травми головного мозку, пухлини, гострі порушення мозкового кровообігу, еклампсія вагітних. Втративши свідомість, хворий падає і видає різкий викрик. Голова закидається, розвивається тризм, руки згинаються, пальці стискаються в кулаки, ноги розігнуті. Грудна клітина застигає в положенні максимального видиху. Потім починаються посмикування рук, ніг, мови, який в цей час прикушує, голова періодично повертається в сторони. З рота виділяється піна, відбуваються мимовільні сечовипускання, дефекація. Так триває до 2 хв. Після цього хворий затихає. Його свідомість відсутня, м'язи розслаблені, бувають автоматичні руху. Подих із судомного стає тихим, спокійним. Настає глибокий сон, через півгодини змінявся поверхневим, легким, триваючим до декількох годин.
Допомога при епілептичних судомах
Поза стінами лікарні Ваша допомога повинна полягати, перш за все, у попередженні травмування пацієнта. Якщо Ви встигли помітити провісники нападу, підтримайте хворого, щоб він не впав навзнак, з усього розмаху свого зростання. Постарайтеся плавно опустити його на підлогу, підклавши під голову будь-який м'який предмет (кофту, тапочки, сумку). На наступному етапі треба постаратися розтиснути його зуби і вставити між ними (збоку) який-небудь твердий предмет, обгорнутий тканиною (ложка, загорнута рушником, складений удвічі неразмотанний бинт і т.д.). Цим Ви уникнете прикушення мови. Після закінчення нападу, коли хворий засне, ні в якому разі не будіть його, він повинен прокинутися самостійно. У залежності від тяжкості стану хворого слід госпіталізувати для з'ясування причин епілептичного нападу.
Вивихи і переломи
Ознаки вивиху
Вивихами називаються стійке зміщення суглобових частин кісток, що зчленовуються, що супроводжується пошкодженням суглобової сумки. Ознаками вивиху служать:
* Зміна форми суглоба;
* Нехарактерне положення кінцівки;
* Біль;
* Пружна фіксація кінцівки при спробі додати їй фізіологічний стан;
* Порушення функції суглоба.
Найбільш часто зустрічаються травматичні вивихи, зумовлені надмірним рухом у суглобі. Це відбувається, наприклад, при сильному ударі в область суглоба, падінні. Як правило, вивихи супроводжуються розривом суглобної сумки і роз'єднанням зчленовуються суглобових поверхонь. Спроба зіставити їх не приносить успіху і супроводжується сильним болем і пружним опором. Іноді вивихи ускладнюються переломами - переломовивіхі. Вправлення травматичного вивиху повинне бути як можна більш раннім.
Допомога при вивихах
Оскільки будь-яке, навіть незначне рух кінцівки несе нестерпний біль, перш за все, Ви повинні зафіксувати кінцівку в тому положенні, в якому вона опинилася, забезпечивши їй спокій на етапі госпіталізації. Для цього використовуються транспортні шини, спеціальні пов'язки або будь-які підручні засоби. Для іммобілізації верхньої кінцівки можна використовувати косинку, вузькі кінці якої зав'язують через шию. При вивиху нижньої кінцівки під неї і з боків підкладають шини або дошки і прибинтовують до них кінцівку.
При вивиху пальців кисті виробляють іммобілізацію всієї кисті до будь-якої рівної твердої поверхні. В області суглобів між шиною і кінцівкою прокладають шар вати.
При вивиху нижньої щелепи під неї підводять пращевидную пов'язку (нагадує пов'язку, що надягають на руку черговим), кінці якої перехресним чином зав'язують на потилиці. Після накладення шини або фіксуючої пов'язки пацієнта необхідно госпіталізувати для вправляння вивиху.
Ознаки перелому
Переломами називають пошкодження кістки з порушенням її цілісності. Переломи можуть бути закритими (без ушкодження шкірного покриву) і відкритими (з ушкодженням шкірного покриву). Можливі також тріщини кістки.
Ознаками перелому служать:
* Деформація кінцівки в місці перелому;
* Неможливість руху кінцівки;
* Вкорочення кінцівки;
* Похрускування кісткових уламків під шкірою;
* Біль при осьовому поколачивании (уздовж кістки);
* При переломі кісток тазу - неможливість відірвати ногу від поверхні, на якій лежить пацієнт.
Якщо перелом супроводжується ушкодженням шкірного покриву, його неважко розпізнати за наявності кісткових відламків, що виходять в рану. Складніше встановити закриті переломи. Основні ознаки при ударах і переломах - біль, припухлість, гематома, неможливість рухів - збігаються. Орієнтуватися слід на відчуття похрускування в області перелому і біль при осьовому навантаженні. Останній симптом перевіряється при легкому поколачивании вздовж осі кінцівки. При цьому виникає різкий біль у місці перелому.
Допомога при переломах
При закритих переломах, точно також як і при вивихах, необхідно забезпечити іммобілізацію кінцівки і спокій. Засоби іммобілізації включають шини, допоміжні пристосування. При переломах кісток стегна і плеча шини накладають, захоплюючи три суглоба (гомілковостопний, колінний, стегновий і променевозап'ястний, ліктьовий і плечовий). В інших випадках фіксують два суглоби - вище і нижче місця перелому. Ні в якому разі не треба намагатися зіставити відламки кісток - цим Ви можете викликати кровотечу.
При відкритих переломах перед Вами будуть стояти два завдання: зупинити кровотечу і провести іммобілізацію кінцівки. Якщо Ви бачите, що кров виливається пульсуючим струменем (артеріальна кровотеча), вище місця кровотечі слід накласти джгут (див. Перша допомога при кровотечі). Після зупинки кровотечі на область рани накладіть асептичну (стерильну) пов'язку і зробіть іммобілізацію. Якщо кров виливається рівномірним струменем, накладіть давить асептичну пов'язку і зробіть іммобілізацію.
При іммобілізації кінцівки слід знерухомити два суглоби - вище і нижче місця перелому. А при переломі стегнової і плачевний кістки обездвиживают три суглоба (див. вище). Не забудьте, що шину не укладають на голу шкіру - під неї обов'язково підкладають одяг або вату. Ви повинні знати, що при відкритому чи закритому (зі зміщенням кісткових відламків) переломі крупних кісток необхідна термінова госпіталізація і репозиція (відновлення анатомічної положення) кісток в умовах лікарні.
Якщо після перелому пройшло більше 2 год, а кісткові уламки не приміряючи, можливо важке ускладнення - жирова емболія, яка може призвести до смерті або інвалідизації хворого. Знаючи це, наполягайте в приймальному покої, щоб Вашій пацієнтові зробили термінову допомогу.
Сонячний удар
Сонячний удар - перегрівання в результаті тривалого перебування на сонці і прямого впливу сонячних променів на голову.
Ознаки сонячного удару:
* Підвищення температури тіла.
* Почервоніння шкірного покриву.
* Посилення потовиділення.
* Частішання пульсу та дихання.
* Головний біль, слабкість.
* Шум у вухах.
* Нудота, блювота.
* При тривалому впливі тепла може бути підвищення температури до 40? С, втрата свідомості, судоми.
* Нерідко опіки шкіри I і II ступеня. Допомога при сонячному ударі:
* Потерпілого слід негайно укласти з піднятим головним кінцем в тінистому місці або прохолодному приміщенні.
* З постраждалого потрібно зняти одяг, укласти і обернути у вологі простирадла або рушники.
* На голову потерпілого покласти міхур з льодом або з холодною водою, або холодний компрес.
* При перегріванні важливо в першу чергу охолоджувати голову, так як в цьому випадку особливо страждає центральна нервова система.
* Не можна постраждалого занурювати в холодну воду, оскільки можлива рефлекторна зупинка серця.
* Охолодження слід проводити поступово, уникаючи великої різниці температур.
* Давати потерпілому рясне холодне питво (вода, чай, кава, сік).
* При наявності опіків необхідно уражену шкіру змастити вазеліном, бульбашки не розкривати, накласти суху стерильну пов'язку і звернутися до лікувального закладу.
Профілактика:
* У жаркі сонячні дні слід носити легкий одяг, яка не повинна перешкоджати випаровуванню поту.
* Голову захищати легким, світлим головним убором або парасолькою. У спекотну погоду головний убір змочувати водою.
* Рекомендується очі захищати темними окулярами.
* У спекотну погоду потрібно регулярно приймати прохолодне (не холодне) питво. Спрагу переважно тамувати, використовуючи підсолену воду або воду з лимоном, зелений чай, сік.
* Забороняється вживати каву, пиво для втамування спраги.
* При прийомі сонячних ванн у горизонтальному положенні голова повинна бути трохи піднята, обличчя накрито капелюхом або рушником.
* Не можна грати на відкритому сонці у футбол, волейбол та інші рухливі ігри. При активних рухах небезпеку отримати сонячний удар зростає.
* Необхідно уникати тривалої роботи або перебування на сонці. Тепловий удар
Тепловий удар - патологічний стан, обумовлений загальним перегріванням організму різким в результаті впливу зовнішніх теплових факторів.
Причини - порушення терморегуляції, що виникає під впливом надходження надлишкового тепла з навколишнього середовища. Перегрівання організму сприяють умови, що утрудняють тепловіддачу:
* Висока вологість і нерухомість повітря.
* Фізична напруженість.
* Посилене харчування.
* Тривале носіння одягу з синтетичної, шкіряній або прогумованої тканини в умовах підвищеної температури навколишнього середовища.
* Недостатній прийом всередину рідини. Частіше і легше піддаються перегрівання особи, які страждають серцево-судинними захворюваннями, ожирінням, ендокринними порушеннями, судинно-вегетативними дистоніями.
Ознаки теплового удару:
* Підвищення температури тіла.
* Почервоніння шкірного покриву.
* Посилення потовиділення.
* Частішання пульсу та дихання.
* Головний біль, запаморочення, слабкість, розбитість.
* Похитування при ходьбі.
* Сонливість, позіхання.
* Шум у вухах.
* Нудота, блювота.
* При тривалому впливі тепла може бути підвищення температури до 40? С, втрата свідомості, судоми.
* Дихання прискорене, поверхневе.
* Іноді кровотеча з носа.
* У важких випадках втрата свідомості.
Допомога при тепловому ударі:
* Потерпілого слід негайно помістити в тінисте місце або прохолодне приміщення.
* З постраждалого зняти одяг, покласти потерпілого на спину, піднявши голову (підкласти під голову валик з скачаний одягу), тіло протирати прохолодною водою або обернути у вологі простирадла або рушники.
* На голову потерпілого покласти міхур з льодом або з холодною водою, або холодний компрес.
* При перегріванні важливо в першу чергу охолоджувати голову, так як в цьому випадку особливо страждає центральна нервова система.
* Не можна постраждалого занурювати в холодну воду, оскільки можлива рефлекторна зупинка серця.
* Охолодження слід проводити поступово, уникаючи великої різниці температур.
* При збереженні свідомості давати рясне холодне питво (вода, чай, кава, сік).
* При втраті свідомості використовувати нашатирний спирт.
* При розладах дихання і ослабленні серцевої діяльності застосовують штучне дихання, непрямий масаж серця, необхідне медикаментозне лікування.
Скалка (скіпка або дрібна колючка, що застрягла в шкірі) Її видаляють голкою (булавкою) і пінцетом. Перед видаленням уражену ділянку шкіри необхідно обробити знезаражувальним або спиртовим розчином (одеколон, марганцівка, спирт). Після видалення скалки до ранки слід прикласти ватку, змочену спиртовим розчином, або змастити зеленкою чи йодом. Можна заклеїти ранку бактерицидним пластирем,щоб запобігти потраплянню інфекції. Поріз, подряпина Уражену ділянку шкіри необхідно промити теплою проточною водою, промокнути сухою тканиною і змастити зеленкою (саму рану) чи йодом (навколо ранки).
Також на ранку можна накласти антисептичну мазь та закрити її бинтом чи бактерицидним пластирем.
Синець
Обов'язково прикласти до нього, будь-що холодне: метал, грудку льоду, загорнуту в поліетилен. За годину на синці слід намалювати йодну сіточку для прискорення видужання.
Опік
Якщо опік незначний (почервоніння шкіри), то опечене місце слід підставити під струмінь холодної води, щоб зменшити температуру травмованого місця і вгамувати білль. Після водної процедури можна змастити опечене місце пінкою чи маззю проти опіків, обліпиховою олією. Не можна негайно змащувати опік жирними речовинами, бо вони створюють плівку, що запобігає доступу повітря до опеченого місця і викликає гострий біль.
Якщо на шкірі від опіку з'явилися пухирі, її необхідно обробити і закрити сухою марлею чи серветкою. У жодному випадку не можна проколювати пухирі та видаляти з них рідину! З такими опіками обов'язково слід звернутись по медичну допомогу. При більш важких ступенях опіків (наприклад, при обгорянні) потерпілого обгортають обробленим гарячою праскою простирадлом, дають знеболювальне і негайно транспортують до лікарні.
Кровотеча
При носовій кровотечі слід затулити ніздрі ватними тампонами, змоченими у перекисі водню, а до перенісся прикласти холод (лід). При незначній кровотечі з рани на кінцівці травмоване місце слід промити проточною водою, обробити перекисом водню, зеленкою та накласти щільну пов'язку. При значній кровотечі потрібно накласти джгут на ділянку проходження великої кровоносної судини вище місця пошкодження.
Будь-де на видному місці (рукаві сорочки, пов'язці або шкірі) обов'язково треба вказати час накладення джгута. Після зупинення кровотечі слід викликати швидку допомогу чи негайно доставити потерпілого до лікарні. Перелом На місце перелому кінцівки необхідно накласти та закріпити бинтовою пов'язкою шину, у якості якої можна використати лінійку, рівну дерев'яну чи пластмасову палицю. При переломі руки її слід зафіксувати в підвішеному стані. При переломі ноги потерпілого слід покласти таким чином, щоб зафіксованому перелому нічого не заважало. При переломі хребта потерпілого потрібно покласти на рівну поверхню. Після надання першої допомоги слід викликати швидку або самостійно доставити потерпілого до лікувальної установи.
Обмороження
З обмороженого місця зняти одяг, кінцівку занурити в теплу (не гарячу!) воду, напоїти постраждалого теплим чаєм.
Обморожене місце можна також обробити спиртовим розчином та промасажувати м'якою тканиною. У жодному випадку не можна розтирати пошкоджене місце жорсткою тканиною чи снігом — це ще більше травмує шкіру. Потерпілого слід покласти в ліжко та зігріти теплими грілками. При більш тяжких ступенях обмороження потрібно негайно звернутись до швидкої допомоги.
Травми очей
При травмуванні ока його слід промити під проточною водою, накласти стерильну пов'язку та негайно звернутися до лікаря. Укус тварини (собаки, кішки) Місце укусу слід промити проточною водою, змастити йодом навколо рани, накласти пов'язку та звернутись по медичну допомогу. Упевнитись, що тварина має щеплення від сказу. Якщо тварина безпритульна, її треба посадити в клітку для спостереження за нею, щоб впевнитись, що вона не хвора на сказ.
Соки – напої для захисту організму від застуди.
Стійкість дитини до захворювань, особливо до захворювань верхніх дихальних шляхів і легенів, підвищується від присутності в організмі вітаміну А. Давайте ослабленим, незагартованим дітям натще пити свіжий морквяний сік: від однієї столової ложки до половина склянки на день. Дитині – дошкільнику (і навіть школяреві) рекомендується вживати морквяний сік у кількості не більше 100 грамів на день, оскільки у великих кількостях він здатний викликати желтушное забарвлення шкіри. Крім того, у деяких дітей від морквяного соку буває алергія. Морквяний сік є «королем» овочевих соків. Багатий каротином (в організмі з нього синтезується вітамін А), він сприяє стимуляції синтезу білка і прискорення росту. Поряд з каротином сік містить також вітаміни С, Р, В1, В2, РР, велика кількість заліза, кобальту, міді, що сприяє нормалізації обміну речовин, поліпшення кровотворення і збагачення організму киснем. Намагайтеся, щоб діти більше пили фруктові та овочеві соки (поряд з вживанням фруктів і овочів), так як вони набагато швидше засвоюються організмом (вже через годину) і майже відразу після вживання включаються в обмін речовин, що благотворно впливає на відновні процеси організму. Крім того, овочі і фрукти і соки з них – не зовсім одне й те саме.
Пам’ятайте: соки – більш чистий екологічний продукт; за деякими даними, гербіциди, що містяться в складі соків, в організм практично не потрапляють, в основному (якщо й потрапили в плоди) вони залишаються в клітковині. Нехай вас не бентежить висока (до 90% і більше) утримання в соках води – це воістину «жива вода», збагачена біологічно активними речовинами рослинних клітин. Вони підвищують активність ферментів, покращує обмін речовин, сприяє знешкодженню токсинів та їх виділенню з організму (так званий «кровоочисний ефект») Пам’ятайте: соки це істотне джерело вітамінів, мінеральних солей і численних корисних мікроелементів, вони мають також загальнозміцнюючу дію, пов’язаних із стимулюючим впливом на травлення і засвоєння їжі. Особливо це відноситься до гранатовому та морквяного соків. У соках з винограду агрусу досить багато органічних кислот, перш за все бурштинової, стимулюючої обмін речовин. У морквяному, яблучному нектарах (соках з м’якоттю) багато пектину, тому нектари можуть виступати в ролі напоїв захисту для виведення з організму шкідливих токсичних речовин, у тому числі радіоактивних. Їх слід вживати дітям, що живе в екологічно несприятливих районах. У домашніх умовах намагайтеся готувати соки тільки з свіжих, неподпорченних овочів, фруктів і ягід і відразу ж давайте їх пити дітям. Знайте, що навіть короткочасне зберігання в холодильнику прискорюють бродіння і псування цього продукту, хоча його смак при цьому може суттєво не змінюватися. Крім того при зберіганні соків руйнуються вітаміни. Консервовані соки діють на організм менш активно, ніж свіжі. Слідкуйте за тим, щоб у раціоні харчування вашої дитини на ряду з іншими необхідними продуктами завжди присутні свіжі фруктові соки, корисні для здоров’я дошкільника.